Наталья Созонтова,
Новосибирск, Россия
Родилась, выросла и живу в Новосибирске. К Богу пришла через христианский реабилитационный центр - было 10 лет зависимости от наркотиков. Закончила библейскую школу "Победа" при церкви "Слово жизни". Занимаюсь бизнесом, дышу полной грудью и наслаждаюсь свободой, которую даровал мне мой Бог. e-mail автора:Natali@Sozontova.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 12729 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
11 Ибо Сын Человеческий пришел взыскать и спасти погибшее.
12 Как вам кажется? Если бы у кого было сто овец, и одна из них заблудилась, то не оставит ли он девяносто девять в горах и не пойдет ли искать заблудившуюся?
13 и если случится найти ее, то, истинно говорю вам, он радуется о ней более, нежели о девяноста девяти незаблудившихся.
14 Так, нет воли Отца вашего Небесного, чтобы погиб один из малых сих.
(Матф.18:11-14)
Марина Н.
2006-07-04 15:02:14
Наташа, стихотворение хорошее!Да, чудесный у нас Отец. Я так жалею о годах, которые прожила без Него. Желаю дальнейших успехов в творчестве!
Морозова Светлана
2006-10-10 20:21:40
Пусть каждый потерявшийся ребёнок
найдёт любовь Того, кто шёл на крест.
И радость обретёт в Его покоях
да благодать ту, что в нас навек.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
